Кодекс Законов о Труде (КЗоТ)

Кодекс законiв про працю України регулює трудовi вiдносини всiх працiвникiв, сприяючи зростанню продуктивностi працi, полiпшенню якостi роботи, пiдвищенню ефективностi суспiльного виробництва i пiднесенню на цiй основi матерiального i культурного рiвня життя трудящих, змiцненню трудової дисциплiни i поступовому перетворенню працi на благо суспiльства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рiвень умов працi, всемiрну охорону трудових прав працiвникiв.

Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою працi не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру, - включаючи право на вiльний вибiр професiї, роду занять i роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятостi населення, сприяє працевлаштуванню, пiдготовцi i пiдвищенню трудової квалiфiкацiї, а при необхiдностi забезпечує перепiдготовку осiб, вивiльнюваних у результатi переходу на ринкову економiку.

Працiвники реалiзують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на пiдприємствi, в установi, органiзацiї або з фiзичною особою. Працiвники мають право на вiдпочинок вiдповiдно до законiв про обмеження робочого дня та робочого тижня i про щорiчнi оплачуванi вiдпустки, право на здоровi i безпечнi умови працi, на об'єднання в професiйнi спiлки та на вирiшення колективних трудових конфлiктiв (спорiв) у встановленому законом порядку, на участь в управлiннi пiдприємством, установою, органiзацiєю, на матерiальне забезпечення в порядку соцiального страхування в старостi, а також у разi хвороби, повної або часткової втрати працездатностi, на матерiальну допомогу в разi безробiття, на право звернення до суду для вирiшення трудових спорiв незалежно вiд характеру виконуваної роботи або займаної посади, крiм випадкiв, передбачених законодавством, та iншi права, встановленi законодавством.

Україна забезпечує рiвнiсть трудових прав усiх громадян незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, роду i характеру занять, мiсця проживання та iнших обставин.

Законодавство про працю регулює трудовi вiдносини працiвникiв усiх пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевої належностi, а також осiб, якi працюють за трудовим договором з фiзичними особами.

Особливостi працi членiв кооперативiв та їх об'єднань, колективних сiльськогосподарських пiдприємств, селянських (фермерських) господарств, працiвникiв пiдприємств з iноземними iнвестицiями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантiї щодо зайнятостi, охорони працi, працi жiнок, молодi, iнвалiдiв надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Законодавство про працю складається з Кодексу законiв про працю України та iнших актiв законодавства України, прийнятих вiдповiдно до нього.

Держава гарантує працездатним громадянам, якi постiйно проживають на територiї України:

# вiльний вибiр виду дiяльностi;
# безплатне сприяння державними службами зайнятостi у пiдборi пiдходящої роботи i працевлаштуваннi вiдповiдно до покликання, здiбностей, професiйної пiдготовки, освiти, з урахуванням суспiльних потреб;
# надання пiдприємствами, установами, органiзацiями вiдповiдно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професiйних навчально-виховних закладiв;
# безплатне навчання безробiтних нових професiй, перепiдготовку в навчальних закладах або у системi державної служби зайнятостi з виплатою стипендiї;
# компенсацiю вiдповiдно до законодавства матерiальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в iншу мiсцевiсть;
# правовий захист вiд необгрунтованої вiдмови у прийняттi на роботу i незаконного звiльнення, а також сприяння у збереженнi роботи.

Особливостi регулювання працi осiб, якi працюють у районах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров'я, тимчасових i сезонних працiвникiв, а також працiвникiв, якi працюють у фiзичних осiб за трудовими договорами, додатковi (крiм передбачених у статтях 37 i 41 цього Кодексу) пiдстави для припинення трудового договору деяких категорiй працiвникiв за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та iн.) встановлюються законодавством.

Трудовi вiдносини громадян України, якi працюють за її межами, а також трудовi вiдносини iноземних громадян, якi працюють на пiдприємствах, в установах, органiзацiях України, регулюються законодавством держави, в якiй здiйснене працевлаштування (наймання) працiвника, та мiжнародними договорами України.

Якщо мiжнародним договором або мiжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено iншi правила, нiж тi, що їх мiстить законодавство України про працю, то застосовуються правила мiжнародного договору або мiжнародної угоди.

Умови договорiв про працю, якi погiршують становище працiвникiв порiвняно з законодавством України про працю, є недiйсними.

Пiдприємства, установи, органiзацiї в межах своїх повноважень i за рахунок власних коштiв можуть встановлювати додатковi порiвняно з законодавством трудовi i соцiально-побутовi пiльги для працiвникiв.

Пiдприємство може матерiально заохочувати працiвникiв медичних, дитячих, культурно-освiтнiх, учбових i спортивних закладiв, органiзацiй громадського харчування i органiзацiй, що обслуговують трудовий колектив i не входять до його складу.